Патогенетичну основу алергодерматозів становлять спадково обумовлені IgE-опосередковані алергійні реакції, які є наслідком сенсибілізації організму до різних груп екзоалергенів. Для реалізації IgE-залежної імунної відповіді та появи клінічних симптомів необхідна дія різних чинників ризику, так званих тригерів. Алергійна патологія завжди є генетично детермінованою і, як правило, супроводжується патологією травного каналу [3].

Шлунково-кишкова мікрофлора стимулює такі протиалергійні процеси: Th1-тип імунної відповіді; утворення трансформуючого фактора росту бета (TGF-β), що відіграє ключову роль у супресії Th2-індукованого алергійного запалення; продукцію IgA — основного компонента мукозального захисту [2, 6].

Кишковий епітелій здорової людини з нормальною мікрофлорою створює бар'єр проти патогенних мікроорганізмів. Нормальна мікрофлора посилює опірність усього організму. Симбіотичні бактерії зазвичай походять від видів, що належать до нормальної мікрофлори кишечника. Прикріплення пробіотичних бактерій до поверхні слизової оболонки є однією з найважливіших якостей, що допомагають запобігти прикріпленню патогенів. Водночас активізуються механізми посилення імунної відповіді [11].

На формування патологічних процесів у шкірі значно впливає функціональний стан органів травлення. Прямого патогенетичного зв'язку між патологією травного каналу (ТК) та виникненням алергійного дерматиту немає, але це ланки одного ланцюга. Тому невипадково патологія органів травлення часто поєднується з алергодерматозами [3, 11].

Численні дослідження останніх років присвячено вивченню патології ТК при алергодерматозах, серед якої переважають гастрити, гастродуоденіти, дисбактеріоз кишечника, порушення функцій гепатобіліарної системи, паразитарні інвазії [10].

Слід зауважити, що хронічні гастрити в дорослих з поєднаною шкірною патологією на відміну від дітей перебігають практично безсимптомно. Патологія ТК у дорослих має компенсований характер на відміну від дітей [2, 4].

Також у багатьох дослідженнях вказується на необхідності включення до плану терапевтичних заходів при алергодерматозах лікування, спрямованого на поліпшення функціонування ТК з використанням різних схем [2, 5].

Пробіотики є культурою потенційно корисних бактерій, що населяють кишечник здорової людини. Принцип застосування пробіотиків для первинної профілактики алергодерматозів полягає у зменшенні проникності кишкової стінки, підвищенні специфічної IgA-відповіді у кишечнику, підтриманні його бар'єрної функції та відновленні нормальної мікроекології, що нівелює порушення при алергії. В окремих клінічних моделях досліджувалася роль деяких пробіотиків в активації слизової оболонки кишечника за допомогою стимуляції клітин, які містять антиген, що сприяє як підвищенню протективної функції, так і переключенню регуляторного механізму Th2/Th1. Вчені дійшли висновку, що потрібен новий термін для ідентифікації бактерій, які сприяють нормалізації стану здоров'я через запуск імунних механізмів кишечника, щоб відокремити їх від інших, що мають лише місцевий ефект. Федерація європейських мікробіологічних товариств запропонувала термін «імунобіотик». Lactobacillus rhamnosus GG (LGG) є найбільш вивченим імунобіотиком у світі. Ефективність призначення LGG для лікування та профілактики алергії підтверджується результатами багатьох досліджень [1, 6, 7—9].

Дослідження із залученням контрольної групи плацебо, що проводилося серед випадково відібраних дітей з атопічною екземою, пов'язаною з алергією на молоко, продемонструвало, що інтенсивність і тривалість висипу на шкірі, а також суб'єктивні відчуття значно швидше зникають, якщо елімінаційна дієта містить Lactobacillus rhamnosus GG [4].

В іншому дослідженні LGG давали дітям із симптомами атопічної екземи, які були на грудному вигодовуванні та не одержували дитячої їжі або спеціальних молочних сумішей. Після двох місяців такого вигодовування симптоми атопічної екземи суттєво зменшилися у групі дітей, які одержували суміш з додаванням LGG, порівняно з групою плацебо [5, 10].

Деякі автори (Kalliomaki та співавт., 2001) cтавили перед собою завдання вивчити можливість запобігання розвиткові алергійних захворювань у ранньому дитинстві шляхом нормалізації кількісного та якісного складу шлунково-кишкової мікрофлори за допомогою пробіотичних культур. Результати рандомізованого подвійного сліпого плацебоконтрольованого дослідження [8] продемонстрували, що призначення імунобіотиків (LGG) у перинатальний період удвічі зменшує частоту розвитку атопічного дерматиту в дітей групи підвищеного ризику протягом перших двох років життя. Для дослідження було відібрано сім'ї з високим ризиком розвитку алергії. 159 вагітним шляхом випадкового розподілу призначено по 2 капсули плацебо або LGG за 4 тиж до очікуваного терміну пологів. Пацієнтки продовжували приймати капсули протягом 6 міс після пологів. Таким чином у період грудного вигодовування і мати, і дитина отримували препарат. Діти пройшли клінічне обстеження у 2-річному віці, поширення атопічної екземи у групі, що приймала Lactobacillus rhamnosus, становило 23%, а в групі плацебо — 46% (Kalliomaki та співавт., 2001).

Для оцінки ефективності імунобіотиків проведено повторне клінічне обстеження дітей тієї ж когорти дітей у 4- та 7-річному віці (Kalliomaki та співавт., 2003, Kalliomaki та співавт., 2007). За результатами дослідження встановлено, що ризик захворювання на екзему був суттєво нижчим у групі, що отримувала LGG, порівняно з групою плацебо. Це дало авторам підстави зробити висновок щодо позитивного впливу прийому імунобіотичних культур під час грудного вигодовування на формування кишкового імунітету. Також показано, що перинатальний прийом імунобіотиків не шкідливий, оскільки не впливає на співвідношення маси тіла та росту в дітей. Таким чином, лікування алергії потрібно проводити в ранньому дитячому віці та спрямовувати його насамперед на боротьбу з харчовими алергенами. Імунобіотики зменшують не лише термін лікування, а й кількість харчових алергенів завдяки розщепленню та перетворенню макромолекул. Такий процес розщеплення антигенів потрібний для розвитку толерантності до харчових алергенів. Як свідчать результати досліджень, кишкова мікрофлора має унікальні, ендогенні імуномоделювальні властивості. Саме вони є незамінними в запобіганні алергійних реакцій [6, 7—9].

Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 849 пацієнтів з алергодерматозами віком від 1 міс до 84 років, яким у комплексному базисному лікуванні (згідно з протоколами) було призначено імунобіотик «ДермаПро» залежно від віку. Схема лікування: грудним дітям вміст однієї капсули розчиняли в 50—100 мл грудного молока або молочної суміші; дітям від 2 міс до 3 років — по 1 капсулі на добу незалежно від їди; від 3 років і старшим та дорослим — 1-2 капсули на добу.

Серед пацієнтів, яким призначали імунобіотик «ДермаПро», найбільшу частку становили хворі на атопічний дерматит — 381 (44,9 %), у 277 обстежених (32,6 %) встановлено алергійний дерматит, у 154 (18,1 %) — екзему, у 26 (3,1 %) — кропив'янку, в 11 (1,3 %) — токсикодермію. Імунобіотик хворі переносили добре, скарг на побічну дію та непереносність не зареєстровано (рис.1).

Клінічні вияви оцінювали за трьома показниками: еритема, ліхеніфікація, свербіж. Інтенсивність симптомів еритеми та ліхеніфікації визначали за шкалою від 0 до 3 балів:

• 0 балів — немає симптому;
• 1 бал — незначно виражений;
• 2 бали — помірно виражений;
• 3 бали — значно виражений.

Ступінь свербежу оцінювали за шкалою від 0 до 10 балів.

Суму балів інтенсивності об'єктивних та суб'єктивних симптомів використовували для визначення ступеня тяжкості перебігу захворювання:

• 0 балів — немає виявів;
• від 1 до 3 балів — легкий;
• від 4 до 6 балів — помірний;
• від 7 балів — тяжкий.

Також визначали поширеність захворювання у співвідношенні до площі тіла. Площу ураження шкіри визначали за «правилом дев'ятки» від 0 до 100 %. Якщо показник становив < 10 %, висип вважали локалізованим; від 10 до 29 % — помірно поширеним, від 30 % — поширеним.

Клінічні вияви та поширеність захворювання оцінювали до початку лікування, а також на 5-й та 8-й день терапії.

За результатами анкетування визначено, що найбільша кількість пацієнтів мала інтенсивні клінічні вияви від 7 балів та вище — 579 (68,2 %) пацієнтів, від 4 до 6 балів — 258 (30,4 %) пацієнтів, незначно вираженими (від 1 до 3 балів) були симптоми лише у 12 (1,4 %) хворих. Клінічні вияви мали обмежений характер у 431 (50,8 %) пацієнта — менше ніж 10 % площі тулуба, помірний — у 300 (35,3 %) пацієнтів, у 118 (13,9 %) пацієнтів спостерігався поширений характер висипу.

На 5-й день лікування зареєстровано повне одужання та зникнення симптомів захворювання у 6 (0,7 %) пацієнтів, зменшення клінічних виявів та суб'єктивних відчуттів до легкого ступеня тяжкості від 1 до 3 балів — у 265 (31,2 %), клінічні вияви зменшилися до 4— 6 балів у 523 (61,6 %) пацієнтів, тяжкий перебіг лишався у 55 (6,5 %) хворих. Зменшення висипу до 10 % площі ураження досягнуто у 656 (77,3 %) випадках, від 10 до 30 % — у 148 (17,4 %), лише у 39 (4,6 %) пацієнтів висип лишався поширеним.

На 8-й день лікування повне одужання та зникнення клінічних симптомів зареєстровано у 114 пацієнтів (13,5 %), зменшення виявів від 1 до 3 балів — у 658 (78,1 %), від 4—6 балів — у 71 (8,4 %), не виявлено жодного пацієнта з вираженістю симптомів вище 7 балів. У 677 (79,6 %) пацієнтів поширеність клінічних виявів зменшилася до 10 % площі тулуба, у 55 (6,5 %) пацієнтів — від 10 до 30 %, лише у 3 (0,4 %) пацієнтів перевищувала 30 % площі тулуба (рис. 2, 3).

Таким чином, додавання LGG до базисного лікування (згідно з протоколами) хворих на алергійні захворювання шкіри прискорює клінічне одужання за рахунок зменшення вираженості та поширення клінічних симптомів і суб'єктивних відчуттів, якими вони супроводжуються. Зменшення симптомів захворювання у пацієнтів на 31,3% на 5-й день і на 78,1% на 8-й день лікування та зменшення поширення висипу до 10% площі тулуба на 77,8% на 5-й і на 92% на 8-й день лікування у хворих на алергодерматози свідчить про високу терапевтичну ефективність імунобіотика «ДермаПро» та дає підстави широко його використовувати для комплексного лікування пацієнтів з алергійними захворюваннями шкіри, зокрема і хронічними.